Так, можна. Нотаріус складає так зване свідоцтво про спадщину (APD), яке є альтернативою судовому рішенню про підтвердження набуття спадщини і має таку саму юридичну силу як рішення суду. APD набуває чинності після реєстрації нотаріусом документа в Реєстрі Спадщин, одразу після складання акту.

Коли можна скласти свідоцтво про спадщину у нотаріуса?

• Якщо немає особливого заповіту - наприклад, усного, військового, складеного перед загрозою швидкої смерті.
• Всі зацікавлені особи присутні, не можна скласти свідоцтво про спадщину через представника - всі особи, які беруть участь у процедурі, повинні особисто з'явитися до нотаріуса. Це означає, що спадкоємці не можуть призначити когось для представлення їх у цій справі.

Нотаріальний заповіт є однією з форм складання заповіту. Він також може бути написаний власноруч, але складання його у нотаріуса гарантує, що всі формальності будуть дотримані з урахуванням останньої волі заповідача та всіх діючих правових норм. Нотаріальний заповіт - це офіційний документ, і тому має більшу доказову силу, ніж власноручний заповіт, який є приватним документом. Визнання недійсним нотаріального заповіту набагато менш імовірне.

Нотаріус зобов'язаний відмовитися від складання заповіту, якщо у нього виникнуть сумніви щодо дієздатності заповідача - спадкодавця.

Заповіт, складений у формі нотаріального акта, може містити віндикаційний відказ. За допомогою віндикаційного відказу спадкодавець може постановити, що зазначена особа набуде предмет відказу в момент відкриття спадщини (в момент смерті). Предметом віндикаційного відказу може бути річ, визначена за своєю ідентичністю, відчужуване майнове право, підприємство чи сільськогосподарське господарство, встановлення на користь відказоодержувача узуфрукту або сервітуту, або сукупність прав та обов'язків учасника товариства.

Після складання заповіту нотаріусом, відповідно до останньої волі заповідача, нотаріус зачитує його заповідачу, який після прийняття його змісту, ставить свій підпис на заповіті.

Нотаріус безкоштовно реєструє заповіт у Нотаріальному Реєстрі Заповітів, якщо така воля заповідача. Це не обов'язково, але після смерті спадкодавця спадкоємці можуть, маючи копію свідоцтва про смерть заповідача, перевірити в будь-якій нотаріальній конторі країни, чи склав заповідач заповіт, і можуть ознайомитися з його змістом. Заповіт набуває юридичної сили після смерті і, як і всі інші форми заповітів, може бути відкликаний у будь-який момент. До своєї смерті заповідач може вільно розпоряджатися своїм майном. Заповіт складається лише однією особою; у випадку подружжя, навіть якщо вони призначають один одного спадкоємцями, повинні бути складені два окремі документи. Незважаючи на складання заповіту, завжди має проводитися спадкова процедура, або в суді, або у нотаріуса, щоб офіційно підтвердити права спадкоємців на спадщину.

Шлюбний майновий договір - це документ, що регулює майнові питання між подружжям.

Цей договір (зазвичай званий шлюбним контрактом) - це угода між майбутнім або діючим подружжям, яка дозволяє змінити законний режим спільності майна, який виникає в силу закону з моменту укладення шлюбу і охоплює більшу частину майна, придбаного після весілля. Майновий договір дозволяє адаптувати цей режим до індивідуальних потреб подружжя.

Коли можна укласти шлюбний майновий договір?

• До весілля - договір набирає чинності з моменту укладення шлюбу, тому спільність майна подружжя не виникає.
• Після весілля - майновий режим можна змінити в будь-який час і навіть багаторазово модифікувати, наприклад, повертаючись до спільності майна після договору про поділ майна, при цьому повернення до спільності не діє заднім числом на предмети, які були придбані кожним із подружжя під час дії режиму роздільного майна.

Види:

1. Договір про встановлення режиму окремого майна
   • Призводить до того, що кожен з подружжя зберігає повну майнову незалежність.
   • Кожен управляє своїм особистим майном, і не утворюється спільне подружнє майно.
   • Відповідальність за борги чоловіка/дружини поширюється лише на його/її майно.
2. Договір про окреме майно з вирівнюванням доходів
   • Кожен з подружжя має окреме майно під час шлюбу.
   • Після його розірвання (наприклад, розлучення) чоловік/дружина, який/яка накопичив/ла менше, може вимагати вирівнювання доходів від іншого з подружжя.
3. Договір про розширення спільності майна подружжя
   • Дозволяє включити до спільного майна предмети, які зазвичай належали б до особистого майна кожного з подружжя (наприклад, майно, придбане до шлюбу, дарунки, спадщина).
   • Полегшує управління майном, але може збільшити фінансовий ризик.
4. Договір про обмеження спільності майна подружжя
   • Дозволяє виключити зі спільного майна певні компоненти, наприклад, бізнес одного з подружжя або нерухомість.
   • Решта майна як і раніше підлягає законній спільній власності.

Так, для того щоб договір про відчуження часток був дійсним, підписи під цим договором повинні бути засвідчені нотаріусом. Присутність усіх сторін договору одночасно не є необхідною, оскільки договір набуває чинності з моменту засвідчення останнього підпису під договором.

Відповідно до ст. 1015 § 1 Цивільного кодексу заява про прийняття або про відмову від спадщини може бути подана протягом шести місяців з дня, коли спадкоємець дізнався про своє право на спадщину.

Найчастіше цей термін (особливо для близьких родичів) починає текти з дня смерті спадкодавця, але не завжди, оскільки іноді ми дізнаємося про смерть спадкодавця пізніше, ніж вона настала. У такій ситуації термін для відмови від спадщини буде обчислюватися з дня, коли ми дізналися про смерть даної особи.

У ситуаціях, коли успадковує хтось із далекої родини (часто це особа, яка розглядається як законний спадкоємець, оскільки член найближчої родини, тобто чоловік/дружина, діти, внуки, відмовилися від спадщини), відлік терміну для цієї особи на відмову від спадщини починається з дня, коли вона дізнається, що особа, яка успадковувала б перед нею, відмовилася від спадщини.

Якщо ви не відмовитеся від спадщини протягом шести місяців з моменту, коли дізналися про свій титул спадкування, тоді відповідно до ст. 1015 § 2 Цивільного кодексу, відбувається прийняття спадщини з вигодою інвентаризації. Це означає, що на відміну від прийняття спадщини напряму (без обмеження відповідальності за боргові зобов'язання спадкодавця), прийняття спадщини з вигодою інвентаризації обмежує відповідальність за боргові зобов'язання до висоти активів спадщини, тобто спадкоємець не відповідатиме за борги спадкодавця понад вартість отриманої спадщини.

Відмова від спадщини від імені малолітніх дітей

У нотаріуса також можна подати заяву про відмову від спадщини від імені малолітніх дітей без необхідності отримання дозволу опікунського суду (цю зміну ввела ст. 641 § 31 Цивільного процесуального кодексу).

Заяву подають обоє батьків, якщо вони мають батьківські права, або один із батьків за згодою другого з батьків.

Заява про відмову від спадщини може стосуватися більш ніж однієї дитини.